Селянина, який мав понад 15 десятин землі, вважали куркулем, до 15 десятин – заможним середняком, до 10 десятин – малозабезпеченим середняком, до 5-8 десятин – бідняком, до 4 десятин – найбіднішим, 1 десятину – наймитом.

Якщо в період до 1905 року було вилучено земель у казахів понад 4 мільйони десятин, то в 1906-1912 роки степовики втратили вже понад 17 мільйонів. І до 1917 року всього з користування автохтонного населення було вилучено 45 мільйонів десятин землі.

У результаті переселенської політики царату основні родючі землі були передані російським селянам, а казахи зігнані в безводні, малопридатні землі. Змінювалося демографічне обличчя Казахстану. Згідно з даними загального перепису 1897 р., питома вага казахів скоротилася в Казахстані до 87,1 відсотка.