UTF-8, порівняно з UTF-16, найбільший виграш у компактності дає для текстів на латиниці, оскільки латинські літери без діакритичних знаків, цифри та найпоширеніші розділові знаки кодуються в UTF-8 лише одним байтом, і коди цих символів відповідають їх кодам ASCII.

У кодуванні Unicode один символ займає 16 біт пам'яті, що відповідає 2 байтам (1 байт = 8 біт).

UTF–8 – стандарт кодування, що перетворює номери осередків таблиці Юнікод у бінарні коди з використанням змінної кількості біт: 8, 16, 24 чи 32. UTF-16 – стандарт кодування, що перетворює номери осередків таблиці Юнікод у бінарні коди з використанням змінної кількості біт:16 або 32

Для подання символу використовується строго 4 байта, якими можна уявити абсолютно будь-який юнікодний символ.