Люмінесценція (від лат. lumen, рід. відмінок luminis – світло і -escens – суфікс, що означає процес або стан, від -ēscō – ставати) – нетеплове свічення речовини, що відбувається після поглинання ним енергії збудження. Вперше люмінесценція була описана у XVIII столітті.

Люмінесцентний аналіз, метод дослідження різних об'єктів, заснований на спостереженні їх люмінесценції. При Л. а. спостерігають або власне світіння об'єктів, що досліджуються (наприклад, парів досліджуваного газу), або світіння спеціальних люмінофорів, якими обробляють досліджуваний об'єкт.

Хеннінг Брандт Відкрив елемент у 1669 році, в результаті випаровування сечі, гамбурзький алхімік Хеннінг Брандт.

Фотолюмінесценція – нетермічне випромінювання фотонів речовиною, що виникає при збудженні речовини електромагнітним випромінюванням в ультрафіолетовому, видимому та інфрачервоному діапазонах довжин хвиль.