Фонетичний розбір «сонце» — слово з 2 складів: сонце. Наголос падає на перший склад. У слові 6 літер та 5 звуків.

Сонце – 2 мови, 2 голосних, 4 приголосний, наголос падає на о, [сонце]. С [с] – приголосний, глухий, парний, твердий, парний; про [о] – голосний, ударний; л звуку не дає; н [н] – приголосний, дзвінкий, непарний, сонорний, твердий, парний; ц [ц] – приголосний, глухий, непарний, твердий, непарний; е [е] – голосний, ненаголошений.

Вимовляється [Сонце]. Пояснення. У слові "сонце– невимовна приголосна "л", на листі перевіряється "сонечко". Однокорінні слова: сонечко, сонячний, сонячно.

н – [н] – приголосний, непарний дзвінкий, сонорний, парний твердий; ц – [ц] – приголосний, непарний глухий, непарний твердий; е – [е] – голосний, ненаголошений. У слові «сонце» 6 літер та 5 звуків.