Під час Другої світової війни на території нацистської Німеччини, її країн-союзниць та на окупованих ними територіях діяло 14 000 концентраційних таборів. Загалом у концтаборах, таборах смерті, в'язницях утримувалося 18 мільйонів осіб. З них понад 11 мільйонів були знищені.

Близько 1,1 млн осіб, з яких близько 1 млн становили євреї, були убиті в Освенцім у 1941-1945 роках. Застарілою радянською оцінкою, яка відображена у статті у Великій радянській енциклопедії, було число понад 4 млн осіб.

Шість таборів смерті, Хелмно, Белжец, Собібор, Треблінка, Майданек та Аушвіц-Біркенау були створені для систематичного масового вбивства євреїв у рамках Остаточного рішення, спочатку у газових фургонах, а потім у газових камерах.

Освенцім Аушвіц-Біркенау У слов'янських країнах його ще прийнято називати "Освенцім". Саме це місце стало страшним символ тодішньої системи концентраційних таборів. Його заснували 1940 року за кілька десятків кілометрів від польського Кракова. Це був не просто табіра цілий комплекс, призначений для умертвіння.