Вій — у слов'янських оповідях персонаж із пекла, чий погляд вбиває. Його очі зазвичай прикриті величезними століттями та віями, які він не може підняти без сторонньої допомоги.

Н. В. Гоголя «Вій» – Містична повість Н. В. Гоголя, вперше опублікована в його збірці «Миргород» (1835). Назва повісті – це ім'я слов'янської демонічної істоти чоловічої статі, з якою пов'язаний сюжет.

«Вій» – Це настання залізного віку. Його перша ознака – збіднення людської натури. Люди стають дріб'язковими та безчесними, у світі зникають істина, вірність та сором. На рівень особистості трьох семінаристів у повісті натякають уже їхні імена: богослови звати Халява, ритора – Тібер Горобець.