Вона сформувалася в 70-ті роки XIX століття в результаті “маржиналістської революції”, що полягала у використанні граничних величин при дослідженні закономірностей економічних процесів.

Як самостійна наука економіка виокремилася у XVIII столітті з виходом друком книжки Адама Сміта “Дослідження про природу і причини багатства народів” (поширена назва “Багатство народів”) у 1776 році.

Економічна теорія зародилася в Стародавній Греції, коли з’явилося поняття “економік”, пов’язане з мистецтвом ведення розумного домашнього господарства. Цей термін уперше був ужитий давньогрецьким філософом Ксенофонтом у трактаті “Домострой” (430-354 рр. до н. е.).

За часів класичної політичної економії у XVIII ст., коли економічна наука перетворилася на самостійну галузь знань, предметом економічної теорії почали вважати економічні закономірності, що діють у суспільному виробництві, розподілі та споживанні в умовах ринкової системи.