Автором нового алфавіту був р. П. Сердюченко. 29 березня 1938 року алфавіт був схвалений на нараді абазинської інтелігенції, на початку травня його схвалив ЦНДІ мови та писемностей народів СРСР, а 13 травня остаточно затвердив народний комісаріат освіти РРФСР.
Абаза) – один з найдавніших автохтонних народів Кавказу, що відноситься до абхазо-адизьких народів. Переважно проживають у Карачаєво-Черкеській Республіці (Абазинський район), Ставропольському краї (Кисловодськ) та Туреччини.
| Абазін | |
|---|---|
| Походження | абазги, апсили, саніги |
| Медіафайли на Вікіскладі |
Абазинська мова (Абаз. Абаза бизшва) – мова абазин, відноситься до абхазо-абазинської гілки абхазо-адизької групи мов Кавказу. Абазинська мова в даний час зберігся в Карачаєво-Черкесії, де є одним з 5 офіційних мов республіки.
Абазинський алфавіт містить близько 70 знаків (точне число залежить від того, включати чи ні літери, що зустрічаються лише в запозичених словах, наприклад е або ю).