Старослов'янське слово «дійсність», що стало назвою проекту, наздогнало Лізу в дорозі і виявилося безальтернативним у своїй глибині. «Цією назвою я хотіла наголосити, що ми частіше існуємо, ніж живемо. Пливемо собі за течією із напівзаплющеними очима, а прокидаємося вже в старості, розгубивши всі можливості».

Псевдонім з'явився у дитинстві. Так, в одинадцять років, з легкої руки «когось із друзів» Ялинка отримала своє «справжнє» ім'я, можна сказати, пройшла друге хрещення, а ім'я, дане батьками при народженні, відпало через непотрібність. Тепер Ялинкою її звуть не лише друзі та товариші, а й батьки, і навіть батьки друзів.