Головною загрозою для куланів залишається антропогенний чинник. В Ірані та Монголії активне витіснення куланів з пасовищ і водопоїв у результаті освоєння степів і напівпустель і конкуренція з худобою тягне у себе скорочення їх популяцій.
У 80-х роках 27 тварин перевезли на сучасну територію національного парку "Алтин-Емель", де зараз знаходиться найбільша популяція куланів у країні – 3500 особин.
Кулани зовні дуже схожі з кіньми. У них високі ноги, тулуб стрункий, але голова не пропорційно велика, вуха є чимось середнім між ослячими і кінськими. Хвіст не доходить до скакального суглоба, покритий волосками, на кінці довге волосся утворює чорну кисть, як у зебри або віслюка.