козаки́; польськ. kozacy – імовірно від тюркського слова, що означало “молодець, вільна людина”) – етностанова і субетнічна група російських та інших східнослов’янських народів. За деякими оцінками – народ.

Згідно з найпоширенішою, козаки – нащадки людей, які століттями тікали на південні та східні околиці Росії з центральних областей і приєдналися до них інородців – від калмиків до поляків і німців.

Козацтво Козацтво, військовий стан у дореволюційній Росії 18 – початку 20 ст. У 14-17 ст. – вільні люди, вільні від тягаря, які працювали за наймом, головним чином на різних промислах, а також особи, які несли військову службу на околицях країни тощо.

“Перші російські козаки були хрещеними і зросійщеними татарськими козаками, оскільки до кінця XV ст. всі козаки, які мешкали як у степах, так і в слов’янських землях, могли бути тільки татари. Вирішальне значення для утворення руського козацтва мав вплив татарських козаків на прикордоння руських земель.