У розвитку шоку виокремлюють дві фази: початкову – еректильну, що характеризується вираженим збудженням нервової системи, і наступну – торпідну, коли наявні явища гальмування функцій нервової системи.

У перебігу шоку розрізняють дві фази, що послідовно розвиваються: збудження і гальмування. Фаза збудження виникає слідом за травмою, іноді може бути відсутня. У цій фазі потерпілий рухливий, багатослівний, блідий.

Таким чином, в основі патогенезу шоку лежать глибокі та прогресуючі розлади гемодинаміки, транспорту кисню, гуморальної регуляції та метаболізму. Взаємозв’язок цих порушень може призвести до формування порочного кола з повним виснаженням адаптаційних можливостей організму.