Для визначення величини і напрямку ухилу місцевості в заданій точці рельєфу необхідно через цю точку провести закладення – найкоротшу відстань у плані між сусідніми горизонталями . Довжина закладення вимірюється за допомогою масштабної лінійки і за значенням чисельного масштабу переводиться в натуральний розмір.

Будь-яка топографічна карта насамперед характеризується масштабом. Масштаб вказується як співвідношення одного сантиметра на карті до одного сантиметра земної поверхні. Наприклад, масштаб карти 1:25.000 означає, що в 1 сантиметрі на карті промальовано 250 метрів реальної поверхні.

Для того щоб точніше визначити координати потрібного об’єкта, необхідно до широти найближчої паралелі з боку екватора додати число градусів від цієї паралелі до потрібного об’єкта. Приклад: за картою ми бачимо, що Москва розташована на північ від екватора між паралелями \(50°\) і \(60°\).

Топографічна карта містить відомості про опорні геодезичні пункти, рельєф, гідрографію, рослинність, ґрунти, господарські та культурні об’єкти, дороги, комунікації, кордони та інші об’єкти місцевості. Повнота змісту і точність топографічних карт дають змогу розв’язувати технічні завдання.