Домішка білил надає гуаші матову бархатистість, але при висиханні кольори дещо вибілюються (висвітлюються), що має враховувати художник у процесі малювання, підбираючи кольоротональні відносини, що відповідають натурі. За допомогою фарб гуашу можна перекривати темні тони світлими.

Для того щоб сповільнити висихання фарб та звести до мінімуму утворення характерних смуг, художники іноді додають у кожну кювету з водою для змішування фарб 10-12 крапель речовини «ox gall» (зволожуючий реагент, що використовується у водних фарбах для роботи на глянцевих поверхнях).

Художня гуаш має більш криючу здатність, крім того, вона має більш насичений колір. Ця фарба використовується для високохудожнього живопису, зазвичай це гуаш 12 кольорів та гуаш 6 кольорів. Відтінки, як правило, яскраві, живі, близькі до природних, сама фарба має густу та пластичну консистенцію.

Гуаш випускається двох видів: художня та плакатна. Перша — призначена здебільшого станкового живопису, друга — для оформлювальних робіт. Плакатна гуаш більш криюча і насичена за кольором, що досягається заміною білил каоліном, який менше розбілює фарбу, і робить її більш щільною та звучною.