За допомогою вибухів та підземних комбайнів шахтарі спочатку риють тунелі, щоб дістатися цінних пластів. Кожну нору зміцнюють балками, які не дадуть обвалитися. Потім великі шматки відколюють від шару цінної породи, розбивають на дрібні частини, вантажать у візки чи конвеєрах доставляють поверхню.

Зовні шахту видно по шахтному копру – високій будові на поверхні. Копер знаходиться безпосередньо над шахтним стволом – головною магістраллю шахти, через яку шахтарі потрапляють на місце роботи та залишають його; через нього подається енергія, спускається обладнання, а руда та відходи піднімаються на поверхню.

Шахта має два основні стволи, які забезпечують циркуляцію повітря, а також пересування людей та вантажів. Шахтарі спускаються на потрібну глибину у ліфті зі швидкістю до 2 м/c. Далі вони пересідають у вагонетку на електротязі, яку називають каретою. Її максимальна швидкість – до 20 км на годину.