Тіло “мученика за віру” (шахід) не обмивають і ховають у тому одязі, що був на ньому на момент загибелі; шафіїти вважають припустимим переодягнути шахіда в кафан. У шафіїтів, малікітів і ханбалітів над покійним шахідом не читають молитву; ханафіти і шиїти-двонадесятники не роблять для шахідів винятку.

Покійного не можна чіпати й цілувати. З містичного погляду, це поганий знак. З точки зору медицини, це загрожує зараженням будь-якою інфекцією.

Тіло мусульманина, як би його не було поховано, в труні чи без, з часом все одно згниває, так само, як і сама труна. У шаріаті згадується, що ховати в труні можливо, якщо, наприклад, людина згоріла або вціліла лише частина її тіла”.

Тіло мусульманина ховають без труни, у могилу опускають ногами донизу, кладуть головою на північ, обличчям у бік Мекки, жінку прикривають покривалом, щоб її саван не було видно. Кидаючи жменю землі в могилу, мусульманин вимовляє айят з Корану (“Усі ми належимо Богові і до Нього повертаємося”).