Бронзове століття – археологічна епоха, що послідувала після мідного віку. Для цього періоду характерно виготовлення холодної зброї та знарядь праці з бронзи, поява перших скотарів, писемності, державних утворень, заснованих на рабовласницькому ладі.

Ранній бронзовий століття характеризується урбанізацією та появою міст-держав, а також появою писемності (Урук, IV тисячоліття до н. е.). У Середньому бронзовому столітті відбулася істотна розстановка сил у регіоні (амореї, хети, хурити, гіксоси та можливо ізраїльтяни).

У господарстві племен епохи бронзи скотарство та землеробство доповнювали одне одного і були взаємопов'язані. На поселеннях ранньої бронзи знайдено мотики з каменю та роги оленя. З каменю ж робилися і знаряддя для розтирання зерна – зернотерки, терки, малечі, ступи.

Бронзовий вік охоплюють період 2800-900 років до зв. е. Саме тоді люди навчилися робити вироби та знаряддя праці з металу. Використання бронзи (сплав олова та міді) сприяло поліпшенню продуктивності та появі нових видів господарства.