Після цього випадку в тенора діагностували міжреберну невралгію та гострий бронхіт. Через деякий час у Карузо пішла кров із горла, і співак скасував низку виступів. У 1921 році до списку хвороб, виявлених у співака, додалися гнійний плеврит і емпієма.

У концертному репертуарі Карузо основне місце займали неаполітанські пісні. Помер вранці 2 серпня 1921 року в Неаполі у віці 48 років від гнійного плевриту.

А матовий, оксамитовий, майже баритонального тембру голос Карузо входив у певне протиріччя із загальною естетикою того часу, але його оцінили згодом – він був найпотужнішим інструментом для вираження сильних почуттів, для впливу не через форму, а від серця до серця, і, звісно, пасував новій верістській музиці.

2 серпня 1921 р. Енріко Карузо / Дата смерті