Депортація балкарців – примусове виселення балкарського народу з території Кабардино-Балкарської АРСР, проведене Народним комісаріатом внутрішніх справ СРСР 8-9 березня 1944 року за рішенням Державного комітету оборони, райони Казахстану та Киргизії. Було виселено 37713 осіб.

8 березня – річниця депортації балкарців Восьмого березня балкарський народ згадує минулу 77 років тому депортацію. Тоді 37 тисяч осіб, переважно старі, жінки та діти, були вислані до Середньої Азії та Казахстану. За кілька років від голоду, холоду та хвороб загинуло більше половини з них.

По дорозі в місця депортації загинуло – 562 особи. Приводом для насильницького виселення балкарців стала низка перебільшених даних від партійної інстанції Кабардино-Балкарії, головою партійної організації в республіці був кабардинець за національністю Кумехов З. Д.

На думку Павла Поляна, у СРСР тотальної депортації були піддані десять народів: корейці, німці, фіни-інгерманландці, карачаївці, калмики, чеченці, інгуші, балкарці, кримські татари та турки-месхетинці.