إِبرَاهِيْم [Ibrāhīm]), спочатку Авра́м — біблійний персонаж: син Фарри, батько Ізмаїла та Ісака. Родоначальник євреїв, арабів та інших народів. Перший із трьох єврейських патріархів (Авраам, Ісаак, Яків); перший, хто в Біблії називається євреєм (Бут. 14:13).

-Євр. יִצְחָק іцхак букв. «сміятиметься») — біблійний персонаж, другий з патріархів Ізраїлю, син, який чудово народився Авраама і Сарри, спадкоємець заповіту Авраама з Богом. Батько Ісава та Якова, через останнього – прабатько дванадцяти колін ізраїлевих.

У Біблії Сарра названа невісткою батька Авраама, Фарри. Водночас у Біблії Авраам каже Авімелеху, що вона – його єдинокровна сестра (тобто дочка Фарри, але не матері Авраама). Талмуд ототожнює Сарру та Позову, тоді виходить, що Сарра — дочка рано померлого Арана і тим самим племінниця Авраама.

Господь обіцяв Аврааму, що завдяки своїй вірності він стане батьком «великого народу» (Авраам 2:9; див. також Буття 17:4–6). Він сказав Аврамові: «Я помножу тебе і насіння твоє після тебе; .. і якщо ти зможеш порахувати кількість піщинок, то такою буде кількість нащадків твоїх» (Авраам 3:14).