Вистава була задумана ленінградським хореографом О. М. Виноградовим, як істинно російська вистава, не просто на російську тему, а справді російська за духом та образністю. У результаті автор прийшов до теми князя Ігорярозглядаючи, однак, цю тему з протилежних позицій, ніж в опері "Князь Ігор", Олександра Бородіна.

Жанр цього балету – хореографічні роздуми. Драматургія заснована на історії життя княгині Ярославни, дружини Ігоря, відбиває собою долю Батьківщини, народу російського – співчуття до його бід, і водночас схиляння перед його героїчними битвами з ворогами. О.

У балеті Тищенко, весь біль і почуття, викликані трагічним розлукою, передаються без слів – за допомогою хореографічного мистецтва, пластичних рухів тіла та мови жестів, що плаче Ярославни. Тобто, «Плач Ярославни» в опері – це вокальне соло, а в балеті ‑ танцювальне.