Консули мали вищу громадянську і військову владу, набирали легіони і очолювали їх, скликали сенат і коміції, головували у яких, призначали диктаторів, виробляли ауспіції тощо. У надзвичайних обставинах сенат наділяв консулів необмеженими повноваженнями.

У ті далекі часи ще в період існування Римської республіки в Сенаті була посада Консула. Так консули вирішували найважливіші зовнішні та внутрішні державні питання, що стосувалися: дипломатичних відносин, торгівлі, війни, провінційної політики тощо.

Консул – це виборна посадова особа Римі епохи республіки, що мало вищу військову та громадянську владу. Народний трибун – посадова особа, обирався з-поміж плебеїв і покликаний був захищати їхні права, використовуючи право вето (заборони) на рішення патрицій.

(consules або скорочено coss.) – так називалися у римлян дві посадові особи, до яких перейшла вища влада в державі після вигнання царів (509 р.).