легіонери отримували по 2 оболи або 3 1/3 асса, центуріони – по 4 оболи, вершники – по денарію на день. У II столітті до Різдва Христового платню солдата було 120 денаріїв на рік. Цей розмір платні втримався до часів Цезаря, який подвоїв його, до 225 денаріїв, які сплачувались за третиною.

«Вони страждали від надзвичайності місцевої їжі: у них не було вина, солі, оцту, олії; харчуючись пшеницею і ячменем, великою кількістю м'яса оленів і зайців, печеним без солі, вони страждали на розлад шлунка, і багато з них від цього помирали».

Більшість римлян харчувалося дуже просто, в їх щоденну їжу входили в основному бобові культури та зернові, з яких, у тому числі, виготовлялися різноманітні юшки, каші та хліб чи коржі.

Майже всі стародавні джерела, починаючи з часів Тита Макція Плавта, згадують, що основним напоєм є напій легіонерів була поска (posca). Точного рецепта не збереглося, але більшість істориків вважає, що це була суміш води, кислого вина або винного оцту, меду та пряних трав.